Зарубіжна література 11 клас
Дата. 30.03.2020
Тема. Розвиток мовлення. Твір- мініатюра на тему «Чи повернеться до людей янгол?»
Відображення моральної деградації людства. Символічний зміст образу янгола. Ідея прагнення до внутрішнього вдосконалення, морального відродження, повернення до вічних цінностей.
Виконати завдання (до 03.04.2020):
1. Створити сенкан на тему «Ангел».
2. Написати твір-мініатюру на задану тему.
3. Виписати фразеологічні звороти зі словом «крило».
Зарубіжна література 11 клас
Дата. 06.04.2020
Тема. Позакласне читання. Габріель Маркес «Сто років самотності»
18 місяців добровільного ув’язнення знадобилося Маркесу, щоб написати свій легендарний роман «Сто років самотності«. Письменник залишив роботу, заклав машину і безвідривно працював над книгою. Йому не вистачало грошей, щоб відправити вже готовий твір видавцеві. Маркесу довелося закласти міксер і фен дружини.
Відомий чилійський поет Пабло Неруда назвав «Сто років самотності» найкращим романом, який був написаний іспанською мовою після «Дон Кіхота» Сервантеса.
Анкета твору «Сто років самотності»
| назва | «Сто років самотності» |
| автор | Ґабріель Ґарсіа Маркес |
| Рік видання | 1967 |
| жанр | Роман-міф, роман-притча, сімейна хроніка |
| нагороди | Нобелівська премія |
| тематика | Історія шести поколінь Буендіа |
| Час і місце | Від середини ХІХ до середини ХХ ст.. дія відбувається ніби поза часом і простором |
| проблематика | Самотність, відповідальність за свій вибір, історична пам’ять, батьки і діти, кохання, родина |
| герої | Хосе Аркадіо і Урсула Буендіа, їх нащадки Аркадіо-молодший, Ауреліано (полковник Буендіа), Амаранта, Хосе Аркадіо, Ауреліано Другий, Хосе Аркадіо Другий, Ремедіос Прекрасна, Меме, Хосе Аркадіо, Амаранта Урсула, Ауреліано Бабілонья та інші |
ВІЧНА САМОТНІСТЬ. Композиційним стрижнем роману «Сто років самотності» є історія шести поколінь роду Буендіа, яка розгортається на тлі історії містечка Макондо. Це книга про життя людства, про зародження, історію та загибель «роду самотніх людей», які відчувають себе роз'єднаними, не можуть порозумітися, бо світ перетворився на сучасний Вавилон, де панують егоїзм ї насильство. На це натякає ім'я останнього представника роду Ауреліано Бабілонья. тобто Ауреліано Вавилонський.
Доля цього роду, який існував сто років, зашифрована в найменших подробицях у таємничих пергаментах ватажка циган — чаклуна Мелькіадеса. В них провіщується загибель останнього Буендіа в той момент, коли він їх розшифрує. Старовинні манускрипти зберігаються в родині ще з часів її родоначальника Хосе Аркадіо Буендіа, який заснував Макондо. І коли Ауреліано Буендіа (Бабілонья) у занедбаному родовому домі через сто років прочитає рукопис Мелькіадеса, його разом із містом Макондо знищить неймовірної сили вихор. Так загине колись міцний рід Буендіа.
Письменник пише свій роман як сімейну хроніку, послідовно викладаючи події. Проте ця сімейна хроніка незвична
Гарсіа Маркес у 1970 році в одному з інтерв'ю так визначив суть свого роману: «... це думка, що самотність протилежна солідарності. І вона пояснює загибель Буендіа, загибель їхнього середовища, загибель Макондо. Я вважаю, що в цьому закладена політична думка: самотність, яка розглядається як заперечення солідарності, набуває політичного сенсу».
Хоч мотив самотності, краху надій в романі постійно повторюється, почуття безнадії твір не викликає. Трагічне змінюється комічним. Змальовуючи узагальнену панораму колумбійсько-латиноамериканської історії, письменник ніби підсумовує минуле. Своїм романом Гарсіа Маркес попереджає людей про катастрофу, що очікує світ, якщо переможуть відчуження і роз'єднаність.
Універсального, понад часового змісту романові «Сто років самотності» надають не тільки розвиток мотивів самотності і повторюваного часу, притчовість, а й жа-нрова форма, переосмислення відомих міфів, принципи творення характерів героїв. Твір поєднує риси сімейної хроніки та роману — міфу.
Дія роману Гарсіа Маркеса відбувається протягом ста років — із середини XIX до середини XX століття. У творі змальовано достовірні події: боротьбу політич-них угруповань, громадянські війни, колонізацію. Але жодної дати у творі немає. Тому історія роду Буендіа, як і історія Макондо й усієї країни (назва якої, до речі, не згадується), розгортається поза часом, поза реальним простором, і перед читачем постає історія людства, а також історія розвитку його свідомості від жадібного пізнання світу до перенасиченості ним і відчуження від нього.
Гарсіа Маркес переосмислив мотиви різних міфології народів світу, насамперед мотиви біблійного міфу про створення світу. Міфологічними першоосновами цього міфу, як і багатьох інших легенд про походження і життя людства, є кровозмішення, вбивство, переселення на інші землі. Проте якщо в міфологічному епосі шлюб між родичами започатковує рід, який, поступово розростаючись, перетворюється у народ, то в романі «Сто років самотності» такий шлюб є причиною того, що рід Буендіа, замикаючись на собі, вироджується. Письменник використовує поширений в античних міфах мотив фатуму (адже фатальною є самотність, на яку приречений кожний з роду Буендіа), а також біблійні міфи про всесвітній потоп та його апокаліпсис. Подібно до того як людство за його гріхи спіткала кара і наступив кінець світу, так і макондівці через відсутність солідарності приречені на загибель.
Змальовуючи своїх героїв, Гарсіа Маркес широко використовує засіб гіперболізації. Усі його герої глибоко трагічні, неприборкувані у своїх пристрастях; і доброчинності, і вади у них перебільшені. Гіперболізовані персонажі роману стають втіленням певних понять: надматеринства — Урсула, надвойовничості — Ауреліано, надчуттєвості — Пілар Тернера, надханжества — Фернанда, надсексуальності — Хосе Аркадіо. Надмірність основної якості кожного з героїв підноситься до рівня символу.
Оригінальність твору Гарсіа Маркеса пов'язана також із навмисними запозиченнями з творів латиноамериканських письменників. Такі запозичення з літературних джерел та з міфології, а також їх переосмислення та пародіювання сприяють тому, що твір «Сто років самотності» набуває рис інтелектуального роману.
Зливши літературні традиції з гостросучасним світосприйняттям, поєднавши фантастичне з реалістичним, Гарсіа Маркес оновив жанр роману. Відомий чи-лійський поет Пабло Неруда назвав «Сто років самотності» найкращим романом, який був написаний іспанською мовою після «Дон Кіхота» Сервантеса.
Виконати завдання:
1. Прочитати роман Г.Г. Маркеса «Сто рокв самотності»
Зарубіжна література 11 клас №4
Дата.13.04.2020
Тема. Провідні тенденції в драматургії ІІ половини ХХ століття. Формування «театру абсурду» як явища театрального авангарду в 1950-1960 рр., його провідні ознаки.
Виконати завдання:
Опрацювати статтю в підручнику с.160 – 163
Записати в зошити ознаки «театру абсурду»
В Інтернеті подивіться кінофільм «Чекаючи на Годо» (реж.М. Ліндсей – Хогг, Ірландія, 2001 рік) за однойменною п'єсою ірландського драматурга С. Беккета. Визначте у фільмі ознаки»театру абсурду» і трагікомедії.
Дати відповіді на запитання на с.162
Зарубіжна література 11 клас (27.04.2020).doc
